Мара

Мара донька України.

Слова автора:

Із темних ночей, із прадавніх віків,
Де стогін землі поміж трав шелестів,
Піднялася Мара, донька України,
Щоб стати щитом для своєї землі!

Вона - незабутня легенда стара,
Яка народилась із подиху степу
Із крику Дніпра, що котив свої води.

Із пісні калини, із запаху хліба,
із волі народу і сили свободи. _____________________________________

Я — донька цієї землі!
Мене виховали її журавлі.

Я чую, як стогнуть від боля поля,
Як просить захисту країна моя.

Тут крик дітей, здригаються міста.

Над ними чорна ніч, тривожна й непроста.

Ракети ріжуть небо, шахеди в нім летять.
Горять вогні над містом

Сирени знов луна.

У кожній хаті страх, бо в Україні війна.

Матусі молять Бога "Збережи дитя".

І кожна мати серце тримає це життя.

Бо прийшов той, хто називав себе братом.

На нашу святу землю у формі солдата.

Прийшов руйнувати, палити, вбивати
Та волю України йому не здолати.

Я - пам'ять прадавня, я сила народу,
Я - голос свободи, що рветься на волю.

Де ворог проходить із чорною тінню,
Там стану стіною незламною, сильною.

- Тихо. Я чую кроки...

Хтось іде крізь темний степ.

Чую подих, чую серце,
Яке б'ється вже ледь-ледь.

Це чужинець йде сюди,не очікує біди.

Зараз тобі покажу!
Всю природу підійму.

О небо! Почуй моє слово, палке!

О хмари, зійдіться над рідним краєм.

Нехай вашу силу сьогодні я маю.

Хай загуркоче небесна сила,
Блискавка землю освітить, що сили.

О грім, прогрими над лісами, полями.

Стань сьогодні моїм щитом!

О вітре, здіймися! О доще пролийся!
За нашу Вкраїну усім заступися!

Нехай сама природа стане до бою,
І захистить нашу землю собою!

( Автор )

( І впав чужинець, в одну мить,
Бо серце вже не стукотить...)

_Мара_

Ну що, похитнувся, серденько стало,
Бо сила природи тебе подолала!

І небо, і вітер, і грім навкруги.

Сьогодні сказали тобі "Відійди",

Бо поки у серці живе Україна,
Не згине ніколи її батьківщина.

Нас не здолати, нас не скорити. Україна жила, живе і буде жити!

Повернуться воїни, з фронту додому,
До рідного краю, своєї сім'ї.

Їх матері стрінуть крізь сльози свої.

І кожну дитину до серця пригорнуть.

І сонце зійде над землею просторою.

Затихнуть сирени, скінчиться тривога,
І мирна зоря, нам покаже дорогу!

І в пам'яті будуть доньки і сини,
Які за Вкраїну життя віддали.

Їх імена не зітре забуття.

Вони назавжди у наших серцях.

І виростуть діти у мирному колі.

Під небом блакитним, у рідній любові.

І скажуть вони крізь роки і віки!

Герої живуть доки, живемо ми!

(Слава Україні! Героям слава)