Маріна

[Verse 1]
Пам'ятаю той день, пам'ятаю той час,
Наче доля сама поєднала нас.
Серед тисяч доріг ми знайшли свій шлях,
І любов запалила вогонь у серцях.

Ти дивилась на мене — і світ завмирав,
Я тоді ще не знав, що тебе так чекав.
А сьогодні я точно сказати готовий:
Ти — моя найрідніша, ти — моя любов.

[Chorus]
Сімнадцяте січня — наш день,
Наше щастя, наша доля.
Маріна і Костік — удвох,
І любов нам відкрила дорогу.

Хай проходять роки і літа,
Хай міняється все навкруги —
Я триматиму міцно твою руку,
Бо ти — моє кохання назавжди.

[Verse 2]
Сімнадцятого січня двадцять четвертого року
Ми сказали «так» — і пішли в одну сторону.
Дві долі з'єднались, два серця злились,
І ми одне одному назавжди поклялись.

Не обіцяю, що шлях буде легким,
Та обіцяю — я буду завжди твоїм.
Коли буде негода і важко в житті,
Я тебе не залишу одну у біді.

[Chorus]
Сімнадцяте січня — наш день,
Наше щастя, наша доля.
Маріна і Костік — удвох,
І любов нам відкрила дорогу.

Хай проходять роки і літа,
Хай міняється все навкруги —
Я триматиму міцно твою руку,
Бо ти — моє кохання назавжди.

[Бридж — тихо, емоційно]
Маріно, послухай мене…
Я не знаю, що буде завтра,
Та я знаю одне —
Я хочу зустрічати його з тобою.

І якщо життя дасть нам
Ще тисячу доріг —
Я тисячу разів
Обберу тебе.

[Фінальний приспів — сильніше]
Сімнадцяте січня — наш день,
День, що серця поєднав.
Маріна — моя кохана,
Ти та, яку я усе життя шукав.

Хай сивіють наші скроні,
Хай летять за роком роки —
Я все одно триматиму
Твої руки у своїх долонях.

[Фінал]
Маріна і Костік…
Два серця — одна сім'я.
17 січня 2024 року —
день, коли почалося наше «ми».

І я хочу, щоб це «ми»
було назавжди.