Туманий горизонт

Туманний ранок, місто ще не спить,
Холодний вітер за вікном шумить.
Ліхтарі ховаються у сірій далині,
А думки губляться в нічній тиші.

Дороги мокрі, кроки в самоті,
Зникають тіні десь на висоті.
Я йду вперед, не знаючи куди,
Та залишаю позаду всі сліди.


Туманний, туманний цей шлях,
Загублений світ у моїх думках.
Туманний, туманний навколо,
Та серце шукає своє світло знову.

Туманний, туманний горизонт,
Десь там чекає незнаний мій сон.
Нехай цей туман не сховає мене —
Я знайду дорогу, де сонце живе.

––––

На склі малює дощ свої слова,
І кожна крапля щось мені співа.
Місто мовчить, немов тримає секрет,
Який не знайде ніхто багато літ.

Старі будинки, знайомі двори,
Згасають повільно нічні ліхтарі.
Я чую серце крізь шум навкруги —
Воно говорить: «Не зупиняйся, йди».


Туманний, туманний цей шлях,
Загублений світ у моїх думках.
Туманний, туманний навколо,
Та серце шукає своє світло знову.

Туманний, туманний горизонт,
Десь там чекає незнаний мій сон.
Нехай цей туман не сховає мене —
Я знайду дорогу, де сонце живе.


І якщо ніч накриє міста,
Якщо дорога стане непроста,
Я не повернуся назад —
Бо десь попереду світанок.


Туманний, туманний цей шлях,
Та більше немає страху в очах.
Туманний, туманний навколо,
Але моє серце вже бачить світло.

Туманний, туманний горизонт,
Розтане туман, наче сон.
І навіть якщо шлях далеко веде —
Я йтиму вперед, поки сонце зійде.