Олег і Світлана

[Verse 1]

Було літо, тепле літо,
Ви гуляли до зорі,
Відпочинок, розмови,
Ніби просто друзі ви.
Та між поглядів випадкових
Щось залишилось назавжди,
Бо інколи одна зустріч
Змінює життя тоді.

[Chorus]

А Олег сказав: «Світлано,
Я давно на тебе око поклав,
І тепер зроблю усе я,
Щоб тебе ніхто не забрав.
Хай дороги будуть різні,
Хай зима малює сніг —
Я тебе давно шукав,
І до тебе я прибіг».

[Verse 2]

А вже скоро п’ятнадцяте січня,
Мороз стояв — мінус п’ятнадцять,
Олег приїхав до Світлани,
А вона — в халаті вибігла назустріч.
Не думала, що буде далі,
Не знала, чим скінчиться ця ніч,
Просто сіла до машини —
І поїхали кудись.

[Chorus]

А Олег сказав: «Світлано,
Я давно на тебе око поклав,
І тепер зроблю усе я,
Щоб тебе ніхто не забрав.
Хай мороз пече за вікнами,
Хай засипле сніг дороги —
Якщо ти будеш зі мною,
Нам не страшні всі тривоги».

[Verse 3]

Всю ніч вони були в машині,
За вікном — холодна зима,
А їм було якось байдуже,
Бо поруч вже були не просто друзі.
Так почалась їхня історія,
Без красивих зайвих слів,
З одного літа, з однієї ночі,
З двох сердець і почуттів.

[Bridge]

І хто б тоді їм сказав,
Що це стане їхнім шляхом?
Що випадкові ті моменти
Стануть найдорожчим спогадом.
Від літа — до морозної ночі,
Від погляду — до «будь моєю»,
Так непомітно, крок за кроком,
Вони стали однією історією.

Фінальний приспів

Світлана й Олег — дві долі,
Що зустрілись у потрібний час.
І нехай життя буває різним —
Головне, що є вираз «ми» у вас.
Бо любов не завжди приходить
З гучних слів і красивих фраз,
Іноді вона приїжджає взимку
І забирає тебе назавжди в свій час.

Фінал

А почалося все з літа…
З прогулянок і теплих днів.
А продовжилось зимою —
З машини, снігу і почуттів.
І якщо спитають: «Як усе почалось?» —
Вони усміхнуться й скажуть просто:
«Був Олег. Була Світлана.
І одного дня почалась наша історія».